Ромны. Romny. Ромни. інфо

In order to view this page you need Flash Player 9+ support!

Get Adobe Flash player

Лариса Терещенко
Новини міста
Середа, 09 лютого 2011, 13:03      Ромни, Сумська область

Лариса ТерещенкоЛариса Терещенко, незважаючи на свій доволі молодий вік, встигнула в житті зробити найголовніше – знайти себе. Вона присвячує себе мистецтву пензля, фарб і гри тіні й світла на її полотнах. Раніше Лариса працювала на звичайній роботі, але згодом зуміла вірно розставити акценти і повністю поринути у світ мистецтва. Ми спілкуємося з нею у квартирі і п’ємо чай на дуже затишній кухні.

-         Ларисо, коли у Вашому житті почалося малювання?

Все почалося в дитинстві, малювала все, що бачила у вікно. Пам’ятаю, що дуже подобалося малювати берізки олівцем. Мене завжди просили намалювати щось для шкільних конкурсів, але оскільки виросла в селі, художньої школи у нас не було, лише музична.

-         Яка у Вас освіта?

Я вчилася на художника-модельєра взуття і там у нас були різні предмети, пов’язані з малюванням: малюнок, скульптура, спецкомпозиція. Щоправда, не було живопису. Тобто профільної освіти я не маю.

- Своїм вчителем Ви вважаєте Валерія Купріяновича Зосенка. Як Ви познайомились, яке він справив на Вас враження?

Під час своєї відпустки влітку 2008 року мій чоловік наполіг на тому, щоб сходити до нього і запитати, чи погодиться мене вчити, тим більше, що жив він недалеко від мене. Валерій Купріянович відразу зацікавився, і пізніше зізнався, що я йому одразу сподобалася. Він хвалив мене за терплячість та наполегливість. Можливо, якби він мене з самого початку трохи не підбадьорив, я би так не загорілась мистецтвом. Я знала, що можу малювати, але коли така видатна людина каже: «Я зроблю з тебе другу Яблонську», то доводиться тримати цей рівень довіри.

-         За час занять з ним чого Ви навчилися найбільше?

Я до нього прийшла, аби навчитися малювати олією. Але він запропонував почати із основ: малюнка олівцем, скульптури, акварелі. Купріянович говорив, що саме акварельні малюнки мені давалися найкраще і це треба розвивати. А коли він нарешті дозволив мені писати олією, це було чимось надзвичайно радісним для мене. Пам’ятаю, що була дуже щаслива, наче дитині дозволили малювати руками. На відміну від акварелі, коли важливо не перебільшити, під час роботи олією можна практично все. А згодом Валерій
Купріянович привчив мене малювати ікони.

- Що подобається малювати зараз, над чим працюєте?

Зараз цікаво писати портрети. Також саме у цей час працюю над іконою. Моїм першим портретом було обличчя дівчини, яке писала по фотографії. Потім знайома попросила по фотографії намалювати її дітей. А першою роботою, яку представила широкому загалу на виставці, була дівчинка з кавуном. Потім іще була робота моєї знайомої. Вона має дуже виразні риси і в давнину саме з таких облич змальовували ікони, тож вона для мене позувала, зараз ця робота є на моїй виставці у мистецькій галереї. Є також роботи, які писала зі свого сина. Простіше писати портрети, коли людина позує, так краще вдається передати індивідуальність особи.

-         Чи бували такі замовники, які не лише просять намалювати, а ще й розказують, як саме це краще зробити?

Траплялося й таке. Спочатку мене це бентежило, а тоді я для себе вирішила, що моє бачення може не збігатися із поглядами замовника і зараз намагаюся робити саме те, що він хоче побачити. Я вважаю, що іноді треба прислухуватися до замовника, навіть якщо він не правий, просто зробити так, як він хоче, і він залишиться задоволеним.

-         Ларисо, у Валерія Зосенка було багато учнів. Ви з ними спілкуєтесь?

У той час, коли я з ним займалася, інших учнів він фактично не мав. Купріянович підтримував тісні стосунки із Сергієм Півтораком, він часто приїздив до вчителя. Щоправда, ми з ним особливо не спілкувалися, як і з рештою його послідовників.

- Зараз іще триває виставка Ваших картин у галереї. Які враження від неї?

Я завжди хвилююся, що усім все сподобалося. Хоч і знаю, що так не буває, але ставлюся дуже відповідально до цього. Сама до себе я критична аж занадто і дуже хочеться, щоб не лише близьким, а й всім відвідувачам все подобалося. Відгуки у книзі залишали дуже позитивні. Мої знайомі зізнавалися, що дуже відчувається контраст із сірими днями, коли пахмурне небо і настрій: вони зайшли і побачили багато яскравих барв на полотнах, що підняло їм настрій і стало тепло на душі.

- Трапляється, що вже завершена робота не влаштовує і хочеться в ній щось змінити?

Звичайно. Поки я малюю, все влаштовує, а коли приступаю до наступного полотна, то у попередньому починаю бачити недоліки. Завжди хочеться прагнути до досконалості. З тих робіт, що залишаються вдома, теж часто їх переробляю, щось додаю. Це легше робити, коли дивишся на роботу свіжим поглядом.

-         Зараз у Вашому житті більшість часу займає живопис. А чим іще захоплюєтесь?

У мене син займається бальними танцями і я теж почала ходити. Також займаюся йогою. Я непосидюча і люблю постійно щось робити, лиш би не байдикувати.

- Як Ви ставитеся до критики?

Дуже близько до серця це сприймаю. Я до себе критична, а коли хтось зі сторони починає вказувати на недоліки, то це для мене ще болісніше. Я не ображаюся, а починаю іще більше в собі «копатися». Хоча якщо критика справедлива, то сприймаю її як вказівку до того, що можна поправити у своєму вмінні. А до порад Купріяновича прислухалася завжди. Деякі роботи я писала, коли був живий мій учитель, і навіть якщо вони комусь видаються не зовсім правильними, мені вони дорогі саме як пам'ять про Валерія Зосенка.

-         Зараз є багато різних видів сучасного мистецтва, таких як примітивізм чи абстракція. Як Ви до них ставитесь?

Насправді, це дуже важко, коли ти вмієш малювати, а треба зобразити щось просто, по-дитячому. А абстракцію я не відчуваю. Те, що вважають зовсім сучасним, не розумію. Напевно, це теж мистецтво, адже багатьом людям це подобається.

 
Вісті Роменщини
Тандем прес

Погода. Ромни

Календар

Випадкове фото

Сейм
Сейм