Ромны. Romny. Ромни. інфо

In order to view this page you need Flash Player 9+ support!

Get Adobe Flash player

Ромни.інфо Тандем пресс Лейкоз. Хвороба? ...Чи план по м’ясу?
Лейкоз. Хвороба? ...Чи план по м’ясу?
Тандем-пресс
Середа, 17 червня 2009, 07:42      Ромни, Сумська область
Не перший рік котиться по українських селах звістка про коров'ячий лейкоз, не обходячи і Роменщину. Для пересічного селянина все відбувається за простим сценарієм: приїздять в село представники управління ветеринарної медицини, беруть проби крові на аналізи, ставлять діагноз. Незабаром в селі з'являються заготівельники м'яса, які вже звідкись знають про лейкозних корів і за безцінь пропонують їх здати, мовляв, ми для вас добру послугу робимо. При цьому сім'я, що тримала корову, втрачає не лише гроші (по сьогоднішнім цінам близько 8-10 тис. грн.), а й "роботу", тобто кошти для існування. Тому що корова у наш час в більшості сільських родин є годувальницею.

 

 

 

Цілком зрозуміло, чому у селян виникає стільки обурень з приводу такого поширення лейкозу. Залишившись без корови, більшість селян неспроможні придбати іншу, через те, що грошей, які господар отримає за хвору корову, не вистачить навіть на нетельку. Можна стягнутись і купити нову корову або взяти теличку і рік її годувати аж поки вона не розтелиться. Аж тільки тоді можна буде розраховувати на молоко і на якийсь прибуток, звісно, якщо і ця корова теж раптово не захворіє на лейкоз. Тоді доведеться попрощатися і з цією.

 

 

 

Cаме тому деякі постраждалі від лейкозної пошесті вирішують взагалі не держати корів деякий час, поки ця "лейкозна" хвиля втихомириться.

 

 

 

Інші, не погоджуючись, залишають корів, але такі тварини приречені на жалке існування, тому що їх не можна виганяти пасти разом з іншою худобою, молоко від таких корів теж не приймають. І взагалі, утримання таких тварин втрачає будь-який сенс. У решті решт все одне доведеться з нею щось вирішувати.

   

Що ж таке ЛЕЙКОЗ?  

 

Лейкоз найбільш поширений серед великої рогатої худоби. Хворобу діагностують на всіх континентах світу. Найширше вона поширена у ФРН, ГДР, Польщі і США. Відзначається нерівномірність поразки тварин в окремих країнах і господарствах. На лейкоз хворіють як молоді, так і дорослі тварини всіх порід, що розводяться, і їх помісі, але частіше він виявляється у тварин 4-8 - річного віку. Хвороба зазвичай спостерігається серед худоби червоної і чорно-строкатої порід. В інструкції з профілактики та оздоровлення великої рогатої худоби від лейкозу, затвердженої Наказом Державного комітету ветеринарної мелицини України 21.12.2007р. №21 дається визначення цієї хвороби.

 

 

 

Лейкоз ВРХ - інфекційна, хронічна хвороба пухлинної природи, яка характеризується злоякісним розмноженням клітин кровотворних органів з порушенням їх дозрівання, що зумовлює дифузну інфільтрацію різних органів і тканин та утворення в них злоякісних пухлин. Хвороба має три послідовні стадії розвитку: першу або (інкубаційну), коли тварина заражена збудником, але антитіла в неї ще не виявляють за допомогою відповідних методів досліджень; другу (продромальну) - з моменту виявлення позитивної на лейкоз серологічної реакції до появи перших клінічних ознак і третю (клінічну) - після виявлення гематологічних або клінічних ознак хвороби.

 

 

 

До вірусу лейкозу ВРХ  сприятливі велика рогата худоба, незалежно від породи, віку й продуктивності, а також вівці, кози, кролі, свині та менш сприйнятливі коні, коти, собаки, морські свинки, миші. В інфікованих тварин особливо в клінічній стадії змінюються обмінні процеси і, як наслідок, відбуваються зміни якісних характеристик молока і м'яса та накопичення в них шкідливих для організму тварин і людей продуктів обміну, зокрема метаболітів триптофану, які мають канцерогенну дію. Вірус виділяється з організму заражених тварин з кров'ю, молоком, слиною, іншими секретами й екскретами, що містять лімфоцити, які є активними факторами його передачі. Тварина може заразитися при порушенні правил асептики та антисептики під час нумерації тварин, ветеринарних маніпуляціях, осіменінні спермою, яка містить клітини крові, контактним шляхом, доїні інфікованих та здорових тварин одним доїльним апаратом тощо. Не виключена можливість перезараження тварин певними кровососними комахами та внутрішньоутробно. 

 

Хвороба чи план по м'ясу? 

 

В народі ходять різні думки про лейкозну пошесть. Одні вважають, що корови дійсно хворіють і охоче співпрацюють з працівниками ветслужби, інші думають, що все це - просто така політика по заготівлі м'яса згадуючи 30-ті роки, треті взагалі не знають, що думати, а просто зітхають, що село як завжди "давлять".

 

 

 

Враховуючи збитки, які завдає лейкоз і такі різні думки, ми вирішили звернутися до головного державного інспектора ветеринарної медицини Роменського  району Володимира Івановича     Ващенка з наступними запитаннями. 

 

 

- Володимир Іванович, розкажіть, будь ласка, яка ситуація склалася в Роменському районі в зв'язку з захворюванням на лейкоз? 

 

 

- В господарствах роменського району станом на 01.01.2009 року утримувалось 8472 голови ВРХ. За чотири місяці поточного року були проведені планові дослідження, щеплення, обробки. І на 01.05.2009 року в усіх 18 господарствах епізоотична ситуація є стабільною і прогнозованою, окрім СЗАТ "Україна", в якому при дослідженні на лейкоз було виділено 359 проб РІД - позитивних тварин на лейкоз, а всього з початку проведення досліджень в господарстві утримувалось 912 голів ВРХ. Також багато хворих на лейкоз тварин виявлено в цьому році по селам Басівка, Галка, Гаї, Глинськ. 

 

 

- Поясніть, будь ласка, звідки з'явився лейкоз в наших краях, чи були раніше такі масові захворювання ВРХ? 

 

 

- Є таке припущення, що лейкоз з'явився в Україні в 80-х роках, коли з дозволу уряду  з Норвегії, Данії, Голландії, Швеції, Швейцарії почали завозити племінних корів і спермопродукцію, для покращення породних якостей нашої української породи, яка до речі, теж себе добре зарекомендувала, але давала менше молока, ніж ця популярна чорно-ряба корова. Але всі ми добре знаємо, що чим більше продуктивність будь-якої тварини чи рослини, якщо вона дає більшу урожайність, то це відбувається за рахунок ослаблення імунної системи організму. Так в природі не буває, що і продуктивність велика і організм міцний. Так і ця худоба, хоча є більш продуктивною, тобто дає більше молока, але вона виявилася дуже вразливою до будь-яких захворювань, в тому числі і до лейкозу, на відміну від нашої звичайної української, яка при меншій продуктивності є більш стійкою до різних хвороб. Крім того, годівля в нас аж ніяк не відповідала тим нормам, які встановлені для корів такої породи. Таким чином комплекс причин і призвів до такого поширення лейкозу по всій території України. 

 

 

- Який вихід ви бачите з цієї ситуації? 

 

 

- Згідно чинної інструкції з профілактики та оздоровлення великої рогатої худоби від лейкозу, вихід поки що один - це заміна цього поголів'я. Звісно, це не зовсім економічно обґрунтовано і наша ментальність на сьогоднішній день не готова до таких змін. Цінова політика не влаштовує людей, і на м'ясо, і на молоко дійсно пропонується дуже низька ціна. В Білорусії, наприклад, у випадку виявлення лейкозу спрацьовує налагоджений механізм, завдяки якому і лейкоз не поширюється в таких розмірах, як у нас, і люди не несуть таких збитків. Якщо виявляється, що у когось лейкозна корова, то господарю такої тварини дається 10 днів, після закінчення яких приходить представник державної ветеринарної служби, приходить заготівельник і представник страхової компанії або стабілізаційного фонду по утриманню і наданню розвитку тваринництва. Вони примусово забирають корову, залишають відповідні документи, а решту коштів, необхідних для придбання нової корови людині надає держава. У нас також розглядався такий спосіб вирішення цієї проблеми, але він був відхилений через нестачу коштів. Тому ми не маємо сьогодні подібних як в Білорусії засобів впливу. Внаслідок цього дуже багато лейкозних корів переутримується, люди не хочуть їх здавати, далі утримують, випасають. А на другий день по тому пасовиську ходять здорові, перезаражуються і лейкоз поширюється. Так, наприклад, в Гаях спочатку було сім хворих корів, на другий рік більше, на третій - ще більше і в цьому році, ви знаєте, що майже 50% визнано хворими на лейкоз.

 

 

 

Зараз деякі молокопереробні підприємства пропонують свого роду кредитування. Укладають договір, за умовами якого надають селянину необхідні кошти, щоб він міг придбати корову, які він повертає протягом двох-трьох років молоком. Це дає можливість людям не залишитися зовсім без корови, а молокопереробним підприємствам забезпечити себе сировиною на декілька років вперед. Це один з шляхів вирішення проблеми, який може утримати спад поголів'я ВРХ. На території нашого району  молоко збирають п'ять молокопереробних підприємств: ПП Рось (Ромни), Пирятин, Гадяч, Ічня, Буринь. Було б дуже добре, якби вони також запозичили такий досвід по наданню пільгових кредитів, і допомогли його втілити  на власному ж ринку сировини для того, щоб люди могли зберегти здорове поголів’я ВРХ і надалі постачали їм молоко. Ми зі свого боку можемо надати допомогу в тому, щоб порекомендувати, в якому господарстві можна придбати хорошу здорову корову, оскільки вся ця інформація в нас є стосовно кожної корови в районі. 

 

 

- Скажіть, будь ласка, яким чином можливо для звичайних селян, тварин яких визнали хворими на лейкоз, переконатися, що не вийшло ніякої помилки і що результати аналізів відповідають дійсності? Що для цього потрібно і скільки це коштує? 

 

 

- Як і зазначено в інструкції, у разі виникнення суперечок щодо висновків лабораторної діагностики лейкозу ВРХ на вимогу власника тварини Інститут з лабораторної діагностики проводить арбітражне дослідження, але не пізніше ніж через 15 діб після першого взяття крові. Відбір крові в таких випадках проводиться комісійно за участю спеціалістів ветеринарної медицини. Результати арбітражних досліджень є остаточними. Така експертиза коштує приблизно 80 грн. Але скільки ми не стикалися, результати майже завжди підтверджуються, лише в окремих випадках виявляються якісь помилки, але це трапляється дуже рідко. 

 

 

Селяни думають інакше 

 

 

Незважаючи на всю переконливу інформацію, селяни залишаються при своїй думці, як і Петро Іванович (ім’я змінено), мешканець одного з сел Роменського району, постраждалих від лейкозу.  

 

 

- Петро Іванович, чи ви маєте корову?

 

 

 

- З цього року достали, - здав.

 

 

 

- Поясніть, будь ласка.

 

 

 

- Мучили мене чотири роки. Вперше корову визнали лейкозною весною в 2006 році, я її не здав. Ще чотири роки підряд її визнавали лейкозною. Весь цей час я і моя сім'я споживали молоко, ніхто його не кип'ятив. Як бачите, досі живий. До речі, є корови в селі, які паслися з моєю в одній череді з 2006 року і до цих пір в них чомусь не визнано ніякого лейкозу.

 

 

 

- Чому ви вирішили здати корову в цьому році?

 

 

 

- Мені видали припис, в якому попереджалося, що я більше не маю права виганяти корову в череду і навіть за двір. Сказали, що будуть штрафувати. А так би їв і досі молоко.

 

 

 

- Що думають про все це ваші сусіди? Їм також довелось здати корів?

 

 

 

- Багато сусідів теж поздавали, хоча також, як і я, по декілька років вже пили молоко від своїх "лейкозних" корів. Є й такі, що позалишали, але ні в чергу, ні за двір корову вигнати не можуть, доводиться годувати в сараї, та чи надовго?..

 

 

 

- Як люди пояснюють, що відбувається насправді?

 

 

 

- Я чув таке, що в кожному колгоспі є план по м'ясу. Ось ми, мабуть, і попадаємо із своїми коровами у цю м'ясорубку.

 

 

 

- Чи ви плануєте знову заводити корову?

 

 

 

- Не зараз, щонайменше через три роки, поки все це не вляжеться, а ні - куплю козу. Мені вистачить, а ви в городі - як хочете. 

 

 

Подібна розмова в нас відбулась і в другому селі, що знаходиться неподалік. Серед людей ходять розмови про те, що заготівельники ще з осені поставили в колгоспах холодильники, сподіваючись на великий м'ясний куш. До офіційної інформації про лейкоз селяни ставляться з великою підозрою і недовірою, корів здають вкрай неохоче, лише від безвихіддя. Можливо, вони дійсно недостатньо проінформовані, але і їхні почуття неважко зрозуміти - історія українського села - це зазвичай як не панщина, так "продрозверстка", або штучний голодомор чи ще щось інше. У людей вже просто хронічне відчуття того, що їх обманюють, гноблять і обкрадають, а інакше бути не може.

 

 

 

Але якщо так думати про все, то можна заподіяти собі, своєму господарству і навіть здоров'ю ще більшої шкоди. Тому працівники ветслужби закликають селян прислухатися до їхніх порад і співпрацювати, щоб разом впоратися з цією складною ситуацією і зберегти здорове поголів'я.   

 

Якщо ваша корова хвора на ЛЕЙКОЗ 

 

1.      Потрібно відокремити її від загального стада до моменту здачі на забій.

 

2.      Забороняється реалізовувати молокопереробним підприємствам та на ринках.

 

3.      Молоко від сер опозитивних тварин, які утримуються ізольовано, потрібно пастеризувати при температурі 80? С і використовувати у власному господарстві.

 

4.      Забороняється випасати хворих на лейкоз тварин у загальному стаді.

 

5.      Реалізовувати тварин з племінною та користувальною метою іншим власникам.

 

6.      Забороняється проводити повторні дослідження хворих тварин, крім випадків, коли виникають суперечки щодо висновків лабораторної діагностики лейкозу ВРХ.

 

7.      Якщо ви вирішили завести нову корову, потрібно звернутися до найближчої ветеринарної дільниці для обробки обладнання і приміщення, де утримувалась корова, щоб уникнути повторного зараження.

(фото 2 шт.)

 

 

 

Анастасія Калина
 

Погода. Ромни

Календар

Випадкове фото

Алея героїв
Алея героїв