Ромны. Romny. Ромни. інфо

Заслужений артист РРФСР (1935). Народний артист Української РСР (1971).

Народився 15 (27) грудня 1885 р. в м. Кобеляки Полтавської губернії. Був батраком, пічником, досконало володів спеціальністю каменяря. Ні акторської, ні музичної освіти не мав. З 1905 р. жив в м. Ромни Сумської області. З того ж року - артист самодіяльності, з 1910 р. - актор Роменського народного музично-драматичного театру. У 1918 р. участовал в будівництві пам'ятника Тарасу Шевченку і пам'ятника "Жертвам революції" в Ромнах. У 1928 р. прямо з депо, де він працював, був відкликаний режисером Іваном Кавалерідзе до Одеси для зйомок на Одеській кінофабриці. У 1929 р. вийшов перший фільм за участю Шкурата - "Злива", в якій він виконав роль Івана. У тому ж 1929 р. Степан Шкурат познайомився з режисером Олександром Довженко, що запросив його на роль Опанаса Трубенко в кінофільм "Земля". Актор так входив в образ, що плакав на зйомках похоронів сина Опанаса Василя як на справжніх похоронах і не слухав напученням, що це тільки акторська гра... Довженко вважав Шкурата уособленням образу українського селянина і знімав Степана Шкурата в своїх подальших фільмах - "Іван" (1932), "Аероград" (1935), "Щорс" (1939). Однією з помітних робіт актора стала роль денщика Потапова в знаменитому фільмі братів Васильевих "Чапаєв" (1934). У 1935 р. Шкурату було привласнене звання "Народний артист РРФСР". У тому ж році Іван Кавалерідзе запросив Шкурата на зйомки фільму "Наталка-полтавка" (по опері Н.Лысенко) на "молоду" для нього роль Міколи. Степан Йосипович довго сумнівався. Потім, порадившись з Кавалерідзе, погодився. Фільм вийшов на екрани в 1936 р. і 21 день не сходило з екранів в Америці, що було своєрідним рекордом. Проти його участі у фільмі-опері того ж Кавалерідзе "Запорожець за Дунаєм" (по однойменній опері С.Гулак-Артемовского) були деякі заперечення - хотіли узяти оперного співака, - але Шкурат пройшов спеціальний оперний курс навчання, витримав іспит і у результаті отримав роль. Таку могутню дію надавав його драматичний талант і голос.

Після війни Степан Шкурат знімався мало. В основному, в епізодах. Останньою помітною його роботою стала роль Явтуха в екранізації гогольовського "Вія".

До кінця своїх днів Шкурат співав в роменськом хорі і, незважаючи на старечу неміч, їздив на гастролі до Сум і Києва. Обожнював він співати і в крузі близьких - збиралася в будинку вся сім'я, сідали за стіл і Степан Йосипович заспівував свою улюблену пісню - "Ой, летiв орел!"

Дружина Глікерія народила йому 13 дітей. Після її смерті Степан Йосипович затужив - ходив на берег річки, довго дивився на воду... Там і застудився, захворів запаленням легенів і помер 26 лютого 1973 р., переживши дружину всього на півроку...

Фільмографія:
1. Злива - 1929 - Іван
2. Вовчі стежки - 1930
3. Земля - 1930 - Опанас Трубенко
4. Секрет рапіда - 1930
5. Фата Моргана - 1931
6. Штурмові ночі - 1931
7. Іван - 1932 - Степан Губа
8. На великому шляху - 1932
9. На війні, як на війні - 1932
10. Суворі дні - 1933
11. Золоті вогні - 1934
12. Чапаєв - 1934 - денщик Потапов
13. Аероград - 1935 - Василь Худяков
14. Наталка-полтавка - 1936 - Мікола
15. Запорожець за Дунаєм - 1937 - Карась
16. Вершники - 1939 - Яким Недоля
17. Кубанці - 1939
18. Щорс - 1939
19. Травнева ніч - 1940
20. Тарас Шевченко - 1951
21. Тривожна молодість - 1954
22. Педагогічна поема - 1955
23. Полум'я гніву - 1955
24. Дівчина з маяка - 1956
25. Коні не винні - 1956
26. Дорогою ціною - 1957
27. Ластівка - 1957
28. Роки молоді - 1958
29. Повість наших днів - 1958
30. Люди моєї долини - 1960
31. Ловія - 1961
32. Повія - 1961 - Киріло
33. Українська рапсодія - 1961
34. Вій - 1967 - Явтух