Ромны. Romny. Ромни. інфо

In order to view this page you need Flash Player 9+ support!

Get Adobe Flash player

Ромни.інфо Вісті Роменщини Талант, «заритий в землю», або Проблеми виховання обдарованих дітей у селі
Талант, «заритий в землю», або Проблеми виховання обдарованих дітей у селі
Вісті Роменщини
Вівторок, 11 серпня 2009, 12:20      Ромни, Сумська область

Шевченко, Гребінка, Квіт­ка-Основ'яненко, Грабовський, Грінченко - усі ці й ще десятки українських письменників народилися у селах чи на хуторах. Незважаючи на час,  опір влади, обставини, вони змогли стати провісниками свого часу, освітити путь іншим, хто ішов за ними.

 

Частка села у вихованні інтелектуальної еліти початку ХХ століття колосальна. З могутнім поступом прогресу, здавалось, село повинно було б виховувати все нових і нових знаменитостей, але, виявляється, не той час…

 

Кажуть, геній - це 99% роботи і 1% - від Бога. Отже, помітивши у дитини хоча б трохи таланту, батьки і вчителі мають усіляко заохотити її до навчання чи творіння прекрасного. Її варто оточити однодумцями, постачати літературою і вдалими прикладами для наслідування. Щодо міста, то тут (і то не скрізь) можна підшукати для неї якісь гуртки, студії, секції, аби вона вчилася новому, отримуючи задоволення. А от у селі, яке здавна звали "колискою України", справи давно гірше нікуди.

 

Погляньмо. Нині виховання обдарованих дітей у селі лягає на плечі батьків (удома, в позашкільний час) та вчителів (у школі).

 

Сільські бібліотеки поволі закриваються, оскільки книжковий фонд вельми зношений, а нових надходжень немає. Через це популярність читання аж ніяк не зростає. Щодо інтернету в селі - тут і говорити нічого: діти тільки на уроках інформатики вчаться ним користуватися, і то - найчастіше за підручниками… Тому вдома основним заняттям залишається перегляд телевізійних програм, а ввечері - спосіб гаяння часу, який часто називають дискотекою - але чи є це тим? Навряд.

 

Звісно, у школі, добровільно чи через певне "заохочення тиском", вчителі намагаються хоч трохи працювати з дітьми, які мають високі раціональні можливості. Ведуться спеціально оформлені документи, а всі матеріали роботи зберігаються у товстезних (чи не дуже) папках, з указаними іменами як викладачів, так і учнів. Часто школярі можуть брати участь у різного роду олімпіадах, але виникають проблеми із доставкою їх до місця проведення.

 

Світ поволі переходить на нові інформаційні технології, конкурси все частіше проводять дистанційно, матеріали треба надсилати електронною поштою, і для села це малореально - часто буває так, що і звичайна, паперова приходить лише три-чотири рази на тиждень.

 

Сільські умови аж ніяк не сприяють творчому чи спор­тивному зростанню таких дітей. Тут не можна не враховувати такий фактор, як соціалізація, тобто перейняття дитиною звичок і способів поведін­ки тих, хто навколо. Так, чотири з п'яти старшокласників палять, а двоє із трьох регулярно (принаймні раз на тиждень) вживають спиртне. Про яку здорову й інтелектуально розвинуту націю тут можна говорити? Крім того, рівень навчальної бази сільських шкіл менший за рівень міської, тому часто зависокі прохідні бали до університетів змушують дітей вступати до закладів технічного чи аграрного спрямування, навіть якщо це далеко від їх мрій.

 

Що б там не було, а це проблема усієї держави. І шляхи її вирішення існують.

 

Потрібно відновити такий вид благодійництва, як меценатство або хоча б спонсорство (меценат не просить розголосу і реклами своєї "доброти" і "щед­рості"). При цьому повин­ні бути сформовані конкретні організації, які б посилювали взаємодію між закладами і спонсорськими центрами (але не фальшиві "Комітети з бо­роть­би з…", а нормально функціонуючі суспільні органи). Заохочення дітей до плідної роботи на обраній ними твор­чій ниві - благородна справа.

 

На щастя, світ стоїть на доброті. Але її так мало…

 

Олександр ЛИТВИНЕНКО,

студент.

 
Вісті Роменщини
Тандем прес

Погода. Ромни

Календар

Випадкове фото

konotop36
konotop36