Ромны. Romny. Ромни. інфо

In order to view this page you need Flash Player 9+ support!

Get Adobe Flash player

Ромни.інфо Вісті Роменщини Тож де стояти Калнишу?
Тож де стояти Калнишу?
Вісті Роменщини
Вівторок, 17 березня 2009, 11:23      Ромни, Сумська область
Питання розташування пам’ятника нашому славетному землякові, святому Петру Калнишевському вже неодноразово піднімалося як на сторінках міськрайонки, так і під час проведення різноманітних історико-культурних заходів. Звучали різні думки й пропозиції. Свій погляд на проблему має роменець Михайло Полуян:

 

Трапився мені на очі лист-від­повідь нинішнього голови Всеукраїнського благодійного фон­ду імені Петра Калнишевського Івана Рішняка Пустовійтівському сільському голові, в якому він підтримує пропозицію 55 пусто­війтівців перенести пам’ятник ко­шовому Петру Калнишевському. В цьому ж таки листі, зокрема, констатує, що...„Позиція жителів Пустовійтівки щодо перенесення пам’ятника П.І. Калнишевському, на думку членів правління Фонду, заслуговує на увагу”.

 

Я й отетерів. Не відаю, на жаль, думок отих членів, але це ж він, І.М. Рішняк, на той час голова Роменського райвиконкому, із благословення громадських сходок тоді сіл Оксютинець та Пустовійтівки дав команду нагорнути на цьому „кладовищі” підніжжя, де нині стоїть скульптурне зображення кошового-земляка.

 

Не випадково слово кладовище я взяв у лапки. Ще тоді, наприкінці 80-х, тісно спілкувався з архітектором Віталієм Левадним, аби знайти оптимальне місце для розташування меморіального комплексу Петра Калнишевського, ініціатором і організатором та й співавтором якого себе вважаю. Він підказав, що є місцина, на яку є архітектурне замовлення, аби розбудувати там житловий масив. Це колишнє кладовище, на якому не хоронили більше ста років. Отже, ми спрацювали лише на випередження діям бузувірів – мурувати житло на кістках померлих. Так виникла ідея поєднати душу кошового Петра Калниша із душами померлих земляків у селі Пустовійтівка.

 

Голосів отих підписантів, на яких посилається шановний голова Фонду, тоді чомусь не було чути. Цілком природно постає питання: а для чого нині мутити-каламутити воду в каламарчику?

 

На мою думку, це один із проявів теперішньої хвороби нашого суспільства. Погляньте, що творять наші шановні народні обранці у стінах Верховної Ради, не соромлячись нас, тих, хто їх обирав. Подібні „розбори” творилися хіба що на „воровських хазах”. Ці ракові метастази поширюються і в людських тлумах.

 

Щодо тих, хто підписав листа, на який посилається І.М. Рішняк, то більшість із них порядні трудящі люди, я їх добре знаю, та є й кілька невігласів-мутантів. Саме вони пропонували перенести той пам’ятник на дворище кошового, якого в природі не існує, а наш шановний голова Фонду І.М. Рішняк пропонує встановити його у церковному дворі, що за церковними канонами вважається блюзнірством.

 

Головний і печальний підсумок цієї мишачої ворохобні: ніхто із вищеназваних “товаришків” більше не доклав зусиль, аби відтворити те, що передбачено у проекті меморіалу, а там же й визначено місце для пам’ятного знака жертвам голодомору. Між іншим, жодна із жертв голодомору 1932-33 років на тім колиш­ньому кладовищі не похована.

 

Тепер проглядається і мета отих мутантів усіх мастей – замутити голови простим людям, аби згорнути, заховати від людських очей правду: хто заморив Калниша на Соловках, хто нищив голодом українське селянство у 1933 та у 1947 рр. У кінці листа щедрий голова правління обіцяє: „Фонд ім. П.І. Калнишевського, своєю чергою, готовий взяти на себе витрати на перенесення пам’ятника та спорудження постаменту”.

 

В свою чергу, маю дві зу­стрічні пропозиції: залишити пам’ятник кошовому Запорозької Січі Петру Калнишевському у спокої, якщо нічого кращого не бажаєте робити, замовити копії пам’ятника в автора Василя Бородая, аби встановити їх у садибах голови Фонду і тих балакунів, хто має хронічну сверблячку на одному місці.
 
Вісті Роменщини
Тандем прес

Погода. Ромни

Календар

Випадкове фото

Ромни
Ромни