In order to view this page you need Flash Player 9+ support!
Пам’яті почесного громадянина Ромен |
Вісті Роменщини |
Субота, 09 лютого 2013, 21:43 Ромни, Сумська область |
У нашому славному Ромні в ХІХ ст. жив Григорій Миколайович Навроцький, предводитель дворянства, гласний міської думи, а згодом – кандидат у Державну думу. Завдяки його зусиллям через Ромни пролягла Лібаво-Роменська залізниця – одна з перших у царській Росії.
З його ініціативи в 1860 році організували залізничний комітет, запросили інженерів-проектантів. Потім роменські гласні делегували Навроцького до сенату в Санкт-Петербург клопотати про проведення залізниці через м. Ромни. І в 1874 році від Бахмача до Ромен протягнули залізничну колію. Згодом не без старань Григорія Миколайовича влада звільнила роменців від податку на вантажі, що провозилися через станцію, для того, аби отримані гроші йшли на будівництво вокзалу, залізничних служб, прилеглих до станції доріг, переїздів та ін. Протягом п’яти років роменці мали змогу використовувати значні суми на потреби міста. Через деякий час міська дума посилає Навроцького до столиці з клопотанням продовжити залізничну лінію далі на південь – до Кременчука. І знову він добився свого. На всі ці справи Г.М. Навроцький витратив більш як 20 років життя. Автор книги “Роменська старовина” І.О. Курилов так писав про значення подвижницьких зусиль нашого земляка: “Городская дума в заседании 25-го мая 1888 года, кроме благодарности уполномоченным, постановила: ходатайствовать о возведении г. Навроцкого в почётные граждане г. Ромны, в виду того, что сверх нынешних трудов он также ходатайствовал по проведению к Ромну ж/д от Либавы и имел в том успех и что без его содействия может быть и не было бы в городе железной дороги”. А що означає відсутність залізничного сполучення нашого міста зі світом – пояснювати не треба. Ми, роменці, досі користуємося плодами діянь Навроцького, навіть не задумуючись, кому зобов’язані таким благом. Тож чи не час на ділі, а не на словах вшанувати пам’ять істинного патріота нашої малої Батьківщини?! Німим докором сучасникам стоїть на міському кладовищі родинний склеп Навроцьких, напівзруйнований вандалами в часи безпам’ятства. Автор цих рядків зробив усе можливе, щоб віддати належну шану нашому видатному співгромадянину і врятувати цю архітектурну пам’ятку. За допомогою службовців МНС ентузіасти очистили від сміття усипальницю, за підтримки настоятеля Всіхсвятської церкви о. Димитрія та міського голови М.К. Калашника урочисто перепоховали останки покійного, надіслали звернення до начальника управління Південної залізниці з проханням виділити кошти на ремонт гробниці. На жаль, із Харкова надійшла суха бюрократична відписка: на такі цілі в бюджеті залізниці кошти не передбачені. Тепер слово за роменськими благодійниками… Честь і хвала вам за обладнання дитячих майданчиків, допомогу школам, медичним закладам. Люди знають, цінують і дуже вдячні вам за це. Однак бувають особливі випадки, коли слід уважити не лише нині сущих, але й тих, хто відійшов у потойбіччя та несправедливо обділений людською пам’яттю. Саме так можна сказати про Г.М. Навроцького. Сумчани свято шанують і бережуть пам’ятник І.Г. Харитоненку та його могилу на міському цвинтарі, а також місце останнього спочинку Суханова, який колись побудував собор у центрі Сум. Глухівці ж пишаються Терещенком і шанують місця, пов’язані з його перебуванням. А ми? Кілька пенсіонерів відгукнулися на цей заклик, виділили зі своїх більш ніж скромних статків по 100 грн. То невже вони найбагатші? Саме минуло 105 років з дня смерті Навроцького (помер у 1907 році), 180 років від дня його народження (6 січня 1833 року) та 140-річчя будівництва Лібаво-Роменської залізниці. Проігнорувати такі дати було б чорною невдячністю з боку громади нашого міста. Склеп може зовсім зруйнуватися, бо покрівля протікає, немає дверей і решіток на вікнах – ніяких перешкод для вандалів. Натомість уже складено кошторис ремонтних робіт. Першими долучилися до священної справи директор ТОВ “Ганг-Д” Г.П. Негреба, ПП Пасюков. Сподіваємося, керуючись постулатами християнської моралі, на цей заклик відгукнеться багато людей, що згодом депутати міської ради назвуть одну з вулиць Ромен іменем Г. Навроцького, виділять кошти для облаштування Алеї почесних громадян м. Ромен, а керівництво залізничної станції Ромни доглядатиме усипальницю, а також встановить на ній меморіальну дошку. Усі ми тільки гості на цій грішній землі. Й від того, як поставимося до пам’яті наших предків, залежить і ставлення нащадків до нас. Благодійність – невід’ємна частина людського буття, моралі, що об’єднує суспільство. Тому цим традиціям належить не тільки сьогодення, а й майбутнє. Віктор КЛЕЙНІХ, редактор літературно-історичного альманаху “Ромен”. |