In order to view this page you need Flash Player 9+ support!
Лелека-фізкультурник |
Вісті Роменщини |
Четвер, 02 серпня 2012, 21:01 Ромни, Сумська область |
Погожої днини на кордоні Роменського і Недригайлівського районів, де межа пролягає в селі Правдюки, завжди людно. Зупиняються легковички, автобуси з дітьми помилуватися лелечим сімейством, що мешкає на одній із прикордонних вказівок адміністративної території. Понад 20 років гніздиться тут не одне покоління довгоногих чорно-білих птахів. Щовесни вони традиційно приземляються на облюбованому місці, підлаштовують житло. Воно вже сягає метрової висоти.
– А була колись біда у постояльців, – розповідає Володимир Правдюк, обійстя якого поруч із пташиним помешканням. – вітрюган здув гніздо, попадали й розбилися яйця. Згорьовані птахи літали, літали, а потім взялися мурувати нове житло. Не пам’ятаю, чи виростили вони потомство. А он, бачите, зграя горобців знайшла прихисток у головному корпусі гнізда, понаробляли своїх хаток, а харчуються в моєму дворі. Та хай, вони теж жити хочуть. Цього разу дітлахи-туристи навперебій кричали: «Лелека-фізкультурник, лелека-фізкультурник!» На вузькому високому залізобетонному обеліску стояв молодий бусол і клекотів, загинав довгу шию назад, розправляв крила, підіймав то одну ногу, то другу. Справді, дійство було цікавим і для дітей, і для дорослих. А тим часом побратим бузька кружляв навколо, демонструючи свою вправність. У гнізді теж спостерігали за тренуванням. Провеслувавши останнє коло над селом, молодий бусол плавно і красиво вмостився в гнізді, гордовито склавши шию. Старші синхронно схилилися до нього і заклекотіли, ніби висловлюючи задоволення першим польотом. Вечоріло. Старші бусли поверталися зі ставу, що неподалік, несучи потомству вечерю. В дзьобах викручувалися синусоїдами вужі та стриміли лапки жаб. – Як вони там уживаються, – вихопилося в когось із «глядачів». – кажуть, що в родині лелек має бути двоє пташенят, решту викидають. А тут ось… – Це, мабуть, прийомна сім’я, – відповів жартома місцевий житель Олександр Надточій, що теж прилаштувався до туристів. – Ви знаєте, наш прикордонний лелечий пост вийшов на міжнародний рівень. Свого часу, перебуваючи в Німеччині, в одному з офісів гортав товстий глянцевий журнал і від несподіванки завмер. На одній із фотографій бачу знайоме лелече гніздо і надпис на обеліску «Недригайлівський район». І таке буває. – Нічого дивного, як на мене, – приєднується до розмови Володимир Павлович. – Щодня тут перебуває чимало всілякого люду і всі з цифровими фотоапаратами, відеокамерами тощо. Не виключена можливість, що подібні фотознімки зможуть побачити і самі лелеки в тих краях, звідкіля прилітають до нас гніздитися. Олег НЕБЕСНИЙ. |