Ромны. Romny. Ромни. інфо

Якщо в радянські часи кукурудзу називали королевою, горох – царем, то нині смачну, соковиту, яскраву ягоду суницю заслужено можна назвати царицею. Бо ж вона делікатес, незамінний продукт харчування. Вирощують цю культуру здебільшого на присадибних ділянках. Проте знайшлися хлоп­ці-молодці, які виробництво ягоди поставили на широкий конвеєр.

Під селом Хмелів облюбували поле, де був старий бригадний двір, водонапірна башта, і почали господарювати. Усі четверо – Дмитро Самохвалов, Анатолій Фоголь, Микола Цвільов, Віталій Осадчий – випускники Сумського національного аграрного уні­вер­ситету, агрономи. А під­приємець Дмитро Самохвалов закінчив ще й економічний факультет, замахнувся на аспірантуру. Пройшов курс навчання. Але на захист дисертації не пускають сезонні роботи. Обрав він хліборобську професію не випадково, бо ж батько Микола Іванович – знаний на Роменщині агроном, нині займається фермерством. Про­йшов у нього школу (за кермом трактора) і Дмитро Миколайович.

Молоді спеціалісти і господарюють по-новому. На плантаціях суниці використовують систему крапельного зрошення, впроваджують нові сорти, передові технології. Інакше й бути не може, бо за дідівськими методами, із сапкою сьогодні конкуренції на продовольчому ринку не складеш.

– Спочатку посадили суницю на 1 га, а нині вже маємо 2 га плодоносної та 3 – першого року посадки, – розповідає Дмитро Миколайович. – Ринок збуту є. Реалізуємо в Сумській області, інколи виходимо на Харків. А от нинішні дощі зашкодили, знизили транспортабельність продукції. Десь 30 відсотків ягід пропало. Зараз реалізуємо суницю місцевому населенню за зниженими цінами.

– Жаль. Це негативно вплине на ваш бізнес, – щиро спів­чуваю.

– До цього ми, як і всі, хто займається сільгоспвиробництвом, готові. Ризики є. Тому вирощуємо і садивний матеріал на реалізацію - саджанці яблуні, груші, малини, смородини, обробляємо 3 га картоплі. Всього орендуємо 30 га землі, вирощуємо плодоягідні культури на 10 га. Постійно працює на підприємстві 10 осіб, а на сезонних роботах – 50-60 селян.

На перспективу плануємо зайняти 10 гектарів смородиною, запровадити комбайнове її збирання. А ще посадити по 10 гектарів яблунь і груш.

– Плани хороші. А звідки на­дійдуть кошти? Кредитами користуєтеся?

– На жаль, із сільгоспвиробниками банки співпрацюють неохоче, можуть дати 10-15 тис. грн. Однак нам потрібно біль­ше. Позичаємо у родичів, зна­йомих і розвиваємо виробництво. Як і всі підприємці, стара­ємося працювати на прибуток. Приємно й те, що люди дякують за суниці, посадковий матеріал. Відчуваємо, що робимо добру справу.

Мій знайомий, збираючи на плантації ягоди у відро і періодично кидаючи суниці в рот, багатозначно мовив: “Молодці хлопці! За такими майбутнє і сільськогосподарського виробництва, і всієї України”. Краще не скажеш. Тоді, коли немало молодих людей байдикують, або ж їздять у далеке та близьке зарубіжжя на сумнівні заробітки, ці чотири спеціаліс­ти відкрили власну справу. Заробляють самі, дають роботу людям, поповнюють запаси про­довольства регіону. Що мож­на додати? Хай щастить на їхньому життєвому і трудовому шляху.