Ромны. Romny. Ромни. інфо

In order to view this page you need Flash Player 9+ support!

Get Adobe Flash player

Ромни.інфо Погляд Все можуть … начальники?
Все можуть … начальники?
Погляд
Понеділок, 06 червня 2011, 08:17      Ромни, Сумська область

rozdumyУ радянський час було звичним думати, що начальник – завжди правий і всесильний. Зараз часи, слава Богу, стали демократичнішими (хоча й не настільки, щоб говорити про демократію як українську дійсність). Проте, незважаючи на те, що від часу розпаду «вєлікого» і «могучого» минуло 20 років, більшість із очільників державних структур залишилися радянськими «підданими» за віком та вихованням.

Мабуть, саме через це вони і досі вважають себе тими, хто може впливати на все довкола. При чому так, що особливо добирати методів для цього не потрібно. Вже не вперше наша газета зіштовхнулася зі зверхнім ставленням до себе з боку керівників і до того, що «Ромни сьогодні» безпідставно звинувачують у казна-яких гріхах.

Конкретно опишу останній інцидент. До нас зателефонувала одна із начальників (із етичних міркувань не будемо вказувати її ім’я) і почала розмову з того, що пообіцяла звернутися в суд за нанесення їй моральних збитків. Безумовно, право звернутися до судової інстанції має кожен громадянин, але ми захотіли почути причини її образи на нас. Вона сказала, що у нашій газеті в одній зі статей йдеться про її повну бездіяльність, що сильно шкодить її іміджу і є таким, що не відповідає дійсності. Але автор матеріалу запевнила, що жодних звинувачень у бездіяльності у матеріалі журналіста немає (що і відповідає істині). Там навпаки – певним чином похвала. На це жінка сказала дуже цікаву фразу: «Ну значить я куплю вашу газету і подивлюся сама, але якщо там написано те, що мені сказали…». Дивно було чути, що доросла людина повірила неперевіреній інформації, і в неї навіть не виникло бажання спочатку побачити все на власні очі, а потім вже грозитися судом.

Тут якось важко коментарі писати, адже здається цілком природнім перевіряти інформацію на достовірність, а вже потім висувати претензії (або навпаки – погоджуватися із написаним). Наш журналіст пообіцяв пізніше – після прочитання очільницею матеріалу – ще раз зв’язатися із «ображеною», аби все ж таки з’ясувати істину. Але коли через кілька годин після розмови їй зателефонували знову, вона сказала, що газети ще не бачила, бо, бачте, у сауні відпочиває…

Наступного дня вдалося із цим керівником зустрітися особисто. Вона сказала, що, справді, її в газеті ніхто не ображав. Але про те, щоб вибачитися перед незаслужено ображеним журналістом, вона зовсім не подумала. Наче це є природним – нагримати на когось.

Ми зумисне не назвали ім’я цієї очільниці, але це є своєрідним «китайським» попередженням для інших бажаючих послідувати її прикладу.

Навіть якщо ти зараз перебуваєш на керівній посаді (а це, звісно, є тимчасовим явищем. Особливо у наш нестабільний час), це не дає тобі права не поважати інших. Невже, якщо ти начальник, важко зберігати людське обличчя та залишатися вихованим? Щодо звернень до суду, це, безумовно, право кожного. Цього не можна заборонити. Але коли це звучить як страшна погроза, від якої журналіст повинен затремтіти як лист на вітрі, то хочеться заспокоїти таких швидких на розправу осіб – не такий страшний чорт, як наші начальники. І краще би було, якби керівники сумлінно виконували свою роботу і давали журналістам можливість робити те саме.

 

Іванна Соловей

 

Погода. Ромни

Календар