In order to view this page you need Flash Player 9+ support!
Найперший автоінспектор у Ромнах |
Тандем-пресс |
Четвер, 22 жовтня 2009, 10:33 Ромни, Сумська область |
25 жовтня – день автомобілістів та дорожників. Робота у представників цієї професії дуже відповідальна і від їх сумлінності та порядності часто залежить найцінніше – людське життя. Є у Ромнах людина, яка пам’ятає, якою була дорожня ситуація років 50 тому, і якою вона стала зараз. Івану Горовому 83 роки, і він все своє життя пов’язав з автомобілями, про що зовсім не шкодує. Іван Дмитрович – перший автоінспектор у нашому місті. Саме на його очах проходило збільшення кількості машин на наших дорогах. - Розкажіть про себе. Чому Ви вирішили пов’язати своє життя саме з роботою автоінспектора? Мій трудовий шлях почався одразу після повернення з війни. На фронт мене забрали у 1943 році, коли не було ще 17 років. Родом я з села Павлівка Білопільського району. На війні був снайпером, командиром відділення. Я пройшов Румунію, Болгарію, Угорщину, Чехословаччину, Німеччину. Саме в Німеччині і зустрів перемогу. Після демобілізації поїхав до себе в Білопілля. А ще у роки військової служби я очолював ДАІ при військовій частині. Тому мене одразу направили в Суми на посаду дорожнього інспектора. Потім поїхав у Білопілля, де я відпрацював 10 років. Там я досяг пенсійного віку, пройшов шлях від сержанта до підполковника. А саме в цей час знову викликали в Суми, запропонували посаду інспектора в Ромнах. Тут я працюю з січня 1960 року. Я все життя зв’язаний з автомобілістами. Я і сам весь час мав власний мотоцикл і службові машину та мотоцикл. У нас із водіями завжди була взаємна повага, ніколи не було скарг на мою роботу. Крім Роменського району обслуговував також Недригайлівський і Талалаївський райони. - Іване Дмитровичу, порівняйте, якими були автомобілісти раніше і зараз. Що змінилося? Коли я почав тут працювати, посада водія була дуже престижною, вони ходили в галіфе, що в ті часи вважалося справжнім шиком. Та й мало тоді було автомобілістів. Порушень фіксувалося значно менше. Поважали водії за справедливе ставлення до себе, і тих, хто не брав хабарі. У Ромнах я започаткував традицію звітувати перед автомобілістами. Ми збиралися у будинку культури, я зачитував доповідь про свою роботу. Раніше стосунки між водіями були значно краще. - Яке Ваше ставлення до жінок за кермом? Я завжди поважав жінок-водіїв. Чесно скажу: жодної жінки не покарав. Хоча тоді їх було одиниці. А зараз і зовсім молоденькі дівчатка сідають за кермо. У ті часи це була велика рідкість. І всі автомобілістки були мужніми і розумними особистостями. - З якими проблемами Ви найчастіше стикалися за час своєї роботи? Головна наша задача: зменшити кількість пригод на дорогах, особливо з людськими жертвами. Всі мої підлеглі та я особисто часто відвідували школи, ми пояснювали дітям важливість дотримання правил дорожнього руху. Саме цей показник вважався найголовнішим – відсутність дитячого травматизму. - А чим Вам подобалася робота в ДАІ? Я ще з дитинства полюбив техніку і завжди був на військовій службі. Ну і, безперечно, любов до дороги та інших водіїв. До своєї роботи ставився відповідально, чого вимагав і від підлеглих. Раніше, щоб отримати машину, треба було подавати прохання до обласного управління ДАІ, вони перевіряли, чи маю я достатню кількість доходів і лише після цього дозволяли. А зараз скільки таких людей, що вибудовують собі палаци і мають кілька машин. А от яким способом вони їм дісталися – велике питання. - Чим займаєтеся після виходу на пенсію? Взагалі, я лише другий рік не працюю, звик чимось займатися, а не сидіти вдома. Але останнім часом здоров’я почало погіршуватися, тож вирішив піти на заслужений відпочинок. Вдома маю велику пасіку, разом з моєю дружиною ми цим займаємося. - Ваше спілкування з нинішніми даішниками продовжується і зараз? Безумовно! Вони мене запрошують на усі свої урочистості, радяться зі мною. Дружу і підтримую стосунки не лише з працівниками ДАІ, а й з міліціонерами та співробітниками виправної колонії, де теж працював. Чесно кажучи, ДАІ – це чи не єдина організація, яка пам’ятає про своїх пенсіонерів. А це дуже радує. На дні народження обов’язково приходять в гості до мене, не забувають. - Іване Дмитровичу, не є секретом хабарництво серед працівників ДАІ. Як Ви до цього ставитеся? На мою думку, перш за все треба виховувати людей, необхідна ідеологія. Потрібна мораль та зацікавленість водіїв у тому, що на дорозі вкрай важливо дотримуватися дисципліни. На жаль, сьогодні власники машин поводяться не завжди чесно. Через це зросла і кількість жертв на дорогах. Саме дисципліна є запорукою того, що аварій стане менше. А від чого насамперед залежить дисципліна? Не від розміру штрафів, а від самосвідомості та відчуття відповідальності в усіх водіїв. Раніше ніхто не дозволяв собі сідати за кермо після випитої чарки. А, як відомо, алкоголізм є причиною ледь не половини всіх аварій. От коли всі усвідомлять, що спиртне і кермо – не сумісні, наші шляхи стануть безпечнішими. Хочу привітати всіх автомобілістів із професійним святом і побажати спокійних мандрівок за кермом. Прес-досьє Горовий Іван Дмитрович народився 28 квітня 1927р. в с.Павлівка Білопільського р-ну Сумської обл. Освіта середня технічна. З грудня 1944р.- курсант 30-окружної школи снайперів. Під Шверіном (Німеччина) при веденні бойових операцій отримав поранення правої ноги, попав в госпіталь. З березня 1960 р. по 1972 р. працював в м. Ромни на посаді старшого державтоінспектора РВ міліціі. За вислугою років пішов на пенсію у 1980р. у званні підполковника. Тетяна Івасин Іван Горовий разом з інспекторами Роменського ДАІ (І. Горовий – третій справа). |