Ромны. Romny. Ромни. інфо

In order to view this page you need Flash Player 9+ support!

Get Adobe Flash player

Ромни.інфо Статті про місто Iллінський ярмарок - Сторінка 2
Iллінський ярмарок - Сторінка 2
Статті про місто
Субота, 16 серпня 2008, 09:00      Ромни, Сумська область
Головна статті
Iллінський ярмарок
стор. 2
стор. 3
стор. 4
Всі сторінки
Часто можна було зустрiти на роменських ярмарках купцiв iз Запорiжжя - як правило, козацьку старшину, заможних козакiв, котрi торгували великою рогатою худобою, кiньми, рибою, сiллю, салом, воском та iншим крамом. А з Ромен, наприклад, на запорозькi вольностi везли рiзноманiтнi продукти, полотно, залiзо, тютюн, смолу, горiлку та iншi товари. Саме Ромен, поряд з iншими мiстами Лiвобережжя Днiпра - Стародубом, Миргородом, Хоролом, Опiшнею - був тим мiстом, до якого з'їжджалися козаки пiд час храмових свят. У той час торгiвля на Лiвобережнiй Українi розвивалася пiд впливом змiн, що вiдбулися в українському суспiльствi наприкiнцi першої - на початку другої половини XVII ст. Повоєннi унiверсали гетьмана Богдана Хмельницького також сприяли полiпшенню i розвитку торгiвлi на Українi. Завдяки величезним змiнам в економiчному життi лiвобережних мiст створилися сприятливi умови для подальшого розвитку мiсцевого ринку. З поглиблення товарностi виробництва все бiльша кiлькiсть лишкiв продукцiї надходила на ринок, зростала чисельнiсть торгових людей-дрiбних виробникiв, якi виготовляли i самi продавали свої товари на мiсцевому ринку. Пiд впливом дальшого поглиблення суспiльного подiлу працi й розвитку товарного виробництва дрiбнi мiсцевi ринки переростали в крупнiшi. Поступово багатшi з купцiв починають торувати шляхи до iнших населених пунктiв. Зокрема, роменських купцiв можна було зустрiти в Полтавi, Лохвицi та iнших мiстах Московської держави. Переживши численнi руйнацiї середини XVII - початку XVIII Столiття (тiльки в роки Пiвнiчної вiйни Ромен потерпав двiчi - вiд шведських i росiйських вiйськ),. сотенне мiстечко Миргородського, потiм Лубенського полку врештi дiстало змогу для розвитку промислового i сiльськогосподарського виробництва, розширення торгових зв'язкiв. З кожним роком Ромен все бiльше випереджає в товарообiгу iншi мiста України по обох берегах Днiпра, Слобожанщини, Росiї. Вже тодi iллiнський ярмарок набув значення оптового i мiжнародного. Роменський iллiнський ярмарок був знаний в колi української старшини, багатих козакiв, заможних мiщан. Неодноразово згадується вiн у щоденнику Марковича за 1724-1734 рр. В кiнцi 60-х рокiв того ж столiття, як засвiдчує Румянцевський лiтопис, Ромен мав вже чотири великi ярмарки. Найбiльший з-помiж них - iллiнський - тривав чотири тижнi. Найчастiше тут можна було зустрiти козацьку старшину i простих козакiв та селян iз Стародубського, Чернiгiвського i Нiжинського полкiв, iз Запорозької Сiчi й Дону, Литви i Бiлої Русi. Ще вищу оцiнку одержує роменський iллiнський ярмарок у О.Шафонського в його "Топографическом описаний Черниговского наместничества", написаного 1786 р.: "Роменськi ярмарки, особливо Вознесенський i iллiнський, по всiй Малiй Росiї найпершими вважаються. Вознесенський i iллiнський продовжуються по два - три тижнi, на якi з'їжджається багато помiщикiв, всi малоросiйськi i багато великоросiйських купцiв з Москви, Тули, Калуги, Орла, Волхова, Воронежа, Курська, Харкова, Стародуба, Києва, iз Бiлорусiї, вiрмени з-пiд Астраханi, турки i татари, i привозять рiзних кращих товарiв, а саме: сукно, шовк, папiр, срiбний посуд, золотi й дiамантовi прикраси. Нiжинськi греки привозять багато шовкових iталiйських i турецьких товарiв. Особливо пiд час Вознесенського ярмарку головний кiнний торг буває. В цей i iллiнський iз всiх заводiв i з донських станиць приганяють табунами велику .кiлькiсть коней, а з усiх навколишнiх мiст - рогатої худоби; в цей час можна кращих коней цугами купити. Словом, у Ромнi купцi великi в торгiвлi роблять справи, продаючи й обмiнюючи товар i переписуючи векселя.

Архiвнi данi та окремi розвiдки дослiдникiв ярмаркової торгiвлi дають нам можливiсть черпати знання про iллiнський ярмарок вже з кiнця XVIII ст. Роменськi ярмарки, особливо ж iллiнський, дають у цей час майже весь прибуток мiсту. З ярмарком пов'язанi суми винного вiдкупу, кiлькiсть i вiдкупна цiна шинкiв i ресторацiй, плата за розмiщення товарiв i людей на ярмарках - все це головний прибуток мiщан. Ярмарки зумовлювали i штат полiцiї. А перенесення iллiнського ярмарку за межi мiста викликало розширення й перебудову мiста. Документи i матерiали, що стосуються iллiнського ярмарку, яскраво засвiдчують невпинне зростання його товарообiгу, збiльшення числа територiй i земель, з яких приїздили на торги купцi. Продовжував дiяти географiчний фактор. Цьому сприяв також дозвiл євреям займатися тут оптовою торгiвлею, що, як пiдкреслював Ф.Миколайчик, завжди "пожвавлювало ярмаркову торгiвлю". Головним фактором, що сприяв успiшному розвитку iллiнського ярмарку, варто назвати виробництво тютюну, що було основною галуззю сiльськогосподарського виробництва на Роменщинi. Ще О.Шафонський в своєму "Топографическом описаний Черниговского наместничества" згадував серед багатьох повiтiв Чернiгiвщини, де виготовляли тютюн рiзноманiтних сортiв, Роменський i Глинський повiти. "Головний торг i промисел мiста, - писав О. Шафонський,- становить тютюн вiргiйський, амосфорський i простий. Промисловцi, що живуть у Ромнах, скуповують його восени, в торговi днi, у селян i продають або обмiнюють на шовковий, паперовий товар, хутро великоросiйським i бiлоруським купцям, а останнi першою санною дорогою вiдвозять його в Бiлорусiю, Ригу, Курляндiю, Москву, Петербург i Таврiю...". Мiсто Ромен свого часу Петро i називав "табачным городом". Виробництво роменської махорки особливо розцвiло за часiв Катерини II. Саме тодi на Роменщинi швидко збiльшувалися площi посiвiв цiєї культури. За наказом царицi для розвитку тютюнництва на Українi було видано "iнструкцiю", а в Ромнi створили спецiальну контору, яка вiдала розведенням i полiпшенням сортiв тютюну. Найголовнiшою галуззю назвав тютюнництво i М. Арандаренко. Вивчаючи iллiнський ярмарок, вiдомий дослiдник торгiвлi на українських ярмарках iван Аксаков також звернув увагу на великi обсяги торгiвлi тютюном на ньому. Вiн пiдкреслював, що в Роменському повiтi на той час вироблялося 154 тисячi пудiв тютюну - половина виробництва тютюну в усiй Полтавськiй губернiї. В опису Ромен 1803 р. згадується вiсiм торгових рядiв: красний (iз 108 лавками), хутряний (24 лавки), грецький (15 лавок), соляний i рибний (20 лавок), гончарний (12 лавок). Окрiм згаданих окремих рядiв, пiд ярмаркову торгiвлю використовували арендованi у мiщан комори, клунi й льохи при будинках. А ще будувалися рiзноманiтнi балагани, куренi, ставилися намети. Ринок був розташований на невеликiй площi навколо Святодухiвського собору, де i в нашi днi вiдбуваються багатолюднi базари. Площа навколо собору була оточена валом i ровом. Влiтку 1802 р. Ромен вiдвiдав новопризначений малоросiйський генерал-губернатор Олексiй Куракiн. Йому вiдразу впали в око тiснява i захаращенiсть територiї ринку. Генерал повiдомив про це Олександра i, i незабаром iмператор дає добро на винесення ярмарку за межi мiста. Вже в листопадi того ж року було пiдготовлено план розташування ярмарку за межами мiста. Одночасно з переведенням ярмарку генерал-губернатор порушив питання про нове планування Ромен. Розроблений план мiста представили iмператору i 10 квiтня 1803р. його було затверджено Олександром i. Подiбнi справи в тi часи вирiшувалися набагато оперативнiше, i вже 8травня того ж року Полтавське губернське правлiння передає проект мiсцевому землемiру iвану Колобову "для розбиття нового плану всьому мiсту i постановку знакiв його в натурi". Слiд пiдкреслити, що й сучасна забудова, сучасний вигляд Ромен зберiгає основнi риси плану мiста 1803 р. Гостинна площа виносилася за межi тодiшнього мiста, на пiвнiчну його околицю, бiля якої сходилися дороги з Прилук, Нiжина i Конотопа. Гостиний двiр у виглядi прямокутника повинен був розташуватися посерединi. Кожна сторона його мала складатися iз ряду лавок, що стояли впритул одна до одної фасадною стороною всередину гостинного двору. Окрiм цього, як тодi називали, великого двору, лавки якого належали рiзним власникам, пiд ярмарок вiдводилося ще мiсце для десяти гуртових дворiв, що використовувалися для оптових торгових операцiй. i, врештi, для розмiщення худоби i чорного ярмарку вiдводилася нова територiя площею 34 десятини.

У 1807 р. завершилося будiвництво так званого контрактового будинку, про який особливо наполегливо прохали мiсцевi й приїжджi купцi i помiщики. Контрактовий будинок складався iз семи кiмнат i служив для задоволення рiзноманiтних потреб заможних верств тодiшнього українського суспiльства. На той час ярмаркова адмiнiстрацiя складалась iз полiцiї, представника мiської думи i двох спецiальних комiтетiв. Окрiм того, на ярмарок щорiчно приїздив з метою нагляду полтавський генерал-губернатор або вiце-губернатор. На випадок якоїсь нагальної потреби до роменського полiцмейстера i трьох квартальних наглядачiв додавалися iз полтавської губернської полiцiї". Перенесення iллiнського ярмарку за межi мiста вiдчутно вплинуло на його розмах. Про це можемо судити iз свiдчень сучасникiв. Так, тодiшнiй роменський повiтовий маршал Василь Поле-тика, вiдомий своєю освiченiстю, в описовi Ромен 1807 р. зазначає: "...Дуже примiтно вже те, що пiсля перенесення лавок iз тiсного i небезпечного вiд пожежi мiсця всерединi мiста, де вони до цього часу були, за вказiвкою малоросiйського генерал-губернатора князя Олексiя Борисовича Куракiна на нову за мiстом, вiдведену для гостиного двору площу i по збiльшенню кiлькостi лавок, торгiвля iз року в рiк збiльшується, i тим далекогляднiсть цього невтомного начальника починає вже торгiвлi й мiсту Ромни приносити суттєву користь".



 
Вісті Роменщини
Тандем прес

Випадкове фото

46
46