Ромны. Romny. Ромни. інфо

Ромни.інфо Статті про місто Iллінський ярмарок
Iллінський ярмарок
Статті про місто
Субота, 16 серпня 2008, 09:00      Ромни, Сумська область
Головна статті
Iллінський ярмарок
стор. 2
стор. 3
стор. 4
Всі сторінки

Для українського народу XVII столiття було насичене важливими подiями: посилення нацiонального й релiгiйного гноблення з боку польської шляхти, численнi селянсько-козацькi повстання, подальший розвиток промислового й сiльськогосподарського виробництва, становлення української державностi, культури. Це був час, коли в кривавих сутичках з iноземними загарбниками, переборюючи лиха й нестатки, в муках народжувалася сама Україна. Завдяки своїм мужнiм лицарям-козакам, селянам, мiщанам вона гартувалась у боях i трудi, змушувала рахуватися з собою численних сусiдiв, що прагнули поневолити її народ, загарбати її землю.

 

 

В подальшому поступовi України не останнє мiсце вiдiгравали товарно-грошовi вiдносини, якi з кожним роком дедалi активнiше руйнували натуральне господарство, сприяли розквiту ремесел, промислового й сiльськогосподарського виробництва. Вже в XVII ст. кожному українському мiсту i мiстечку при заснуваннi надавалося право на один-три ярмарки на рiк. Розвиток ярмаркової дiяльностi свiдчить про вiдокремлення промислово - торговельної дiяльностi вiд землеробства. З iншого боку, активна ремiснича й торговельна дiяльнiсть, безсумнiвно, сприяла розвитку українських мiст.

Щодо Лiвобережної України, то дослiдники нарахували сорок ярмаркiв, що дiяли лише в 1665 р. Не зважаючи на частi збройнi сутички, численнi напади татарських орд на Лiвобережну Україну, торговi шляхи не заростали бур'янами, все бiльше населених пунктiв охоплювалися ярмарковою торгiвлею.

Павло Алепський, вражений великим розмахом торгiвлi в Українi в перiод визвольної вiйни 1648-1654 рр., згадує базари в Золотоношi, Черкасах, Прилуках., "У країнi козакiв, - зазначає П.Алепський, - ярмарки бувають безперервно з початку i до кiнця року. В кожне свято вiдбувається ярмарок в тому чи iншому мiстi, як це було запроваджено за часiв панування ляхiв...". Десятки населених пунктiв називає вiн "торговими мiстами".

Ярмарки влаштовували таким чином, що пiсля закiнчення одного з них торговi люди могли побувати на кiлькох iнших. Через те ярмаркова торгiвля тривала безперервно. Окрiм багатолюдних ярмаркiв у мiстах, мiстечках i багатьох: селах проходили звичайнi базари.

Пiсля приєднання України до Росiї в кiнцi останньої третини ХVIIIст. прискорився процес її включення до загальної системи росiйського ринку. Зокрема, на Лiвобережнiй i Слобiдськiй Українi швидко зростає чисельнiсть населення, розвиваються землеробство, скотарство i промисли, пов'язанi насамперед з переробкою сiльськогосподарської сировини. Посилились економiчнi зв'язки мiст Лiвобережної та Слобiдської України, що мали розвинуте дрiбне товарне виробництво, з прикордонними росiйськими мiстами.

Упродовж тривалого часу ярмарки мали в основному мiсцевий характер. З налагодженням шляхiв сполучення i розвитком економiчних зв'язкiв мiж районами деякi ярмарки перетворилися на мiжрайоннi i навiть всеросiйськi. Розвиток ярмаркової торгiвлi значною мiрою сприяв створенню загальнонацiонального ринку й розвитку внутрiшньої торгiвлi.

Ярмаркова форма торгiвлi на Українi вiдiгравала особливо важливу роль у XVIII-XIX ст. Збiльшення кiлькостi ярмаркiв i поширення товарообмiну на них свiдчило про подальшi зрушення в суспiльному подiлi працi, про посилення розкладу феодально-крiпосницької системи взагалi та крiпосницького натурального господарства зокрема.

Велике господарське значення ярмаркiв полягало в тому, що вони були своєрiдними артерiями в розподiлi товарiв по рiзних мiстах, мiстечках, великих та малих селах, хуторах. i це їх значення набуває особливої ваги, коли врахувати тогочасне бездорiжжя й вiдсутнiсть засобiв сполучення. Ярмаркам належала значна роль у зовнiшнiй торгiвлi Росiї, в тому числi й України. На них зосереджувалися товари, що вивозилися через сухопутнi митницi та азовськi й балтiйськi порти. Вони були головним мiсцем оптового i роздрiбного продажу iмпортних товарiв.

Говорячи про велике значення ярмаркiв у господарському життi Росiї XVIII-XIX ст., варто зазначити, що їх iснування було зумовлене цiлим рядом причин, пов'язаних зi станом економiки тогочасної Росiї. Серед цих причин можна назвати, зокрема, такi: обширнiсть територiї країни при низькiй густотi населення, поганi шляхи сполучення, вiдсутнiсть залiзниць, повiльнiсть товарообiгу, слабкiсть постiйної торгiвлi, вiдсутнiсть широкого кредитування. Наприкiнцi XVII - на початку XVIII ст. розквiтає торгiвля в невеликому провiнцiйному мiстечку Ромен. Цьому сприяло раннє виникнення на Роменщинi тютюнового виробництва, розвиток ремесел. Важливим фактором, що сприяв посиленню значення Ромен як одного з центрiв ярмаркової торгiвлi тогочасної України була його близькiсть до кордонiв Росiйської держави. Не випадково Микола Арандаренко у своїх "Записках о Полтавской губернии", написаних 1846 р., так вiдгукнувся про мiсто: "Цей пункт, що наближений до кордонiв Великої Росiї, ще до приєднання до неї Малоросiї, був здавна мiсцем торгiвлi". Розташований на кордонi мiж Росiйською i Польською державами, Ромен був одним iз головних торгових мiст тогочасного Лiвобережжя, що зосередив українську, росiйську, польську й татарську торгiвлю. Торговий люд сприяв зближенню ворогуючих народiв, встановленню мiж ними дружнiх стосункiв. Торговими шляхами пiдуть на росiйськi землi й слободи козаки, втiкаючи вiд переслiдувань польської шляхти, учасники козацько-селянських повстань. Тими самими шляхами йтиме рiзноманiтна допомога Українi з боку росiйського народу пiд час визвольної вiйни проти польських магнатiв. Тому не дивно було зустрiти в Ромнi в той час i росiйського стрiльця, i татарського купця, i польського ремiсника, i українського селянина. Був вiдомий Ромен i запорозькими козаками, якi поряд з мешканцями iнших мiст - Стародуба, Опiшнi, Миргорода, Хорола - часто приїздили сюди на ярмарок або на храмовi свята. Вже в документах 30-х рокiв XVII ст. зустрiчається багато вiдомостей про розвиток торгiвлi мiж українськими й росiйськими купцями. В той час потiк товарiв мiж Україною i Росiєю настiльки збiльшився, що в Рильську, Севську, Путивлi були "для приїзду литовських людей влаштованi гостинi двори". А українських купцiв було так багато, що бєлгородський воєвода О. Тургеньєв у своїй вiдписцi до московського царя Михайла Федоровича клопотався про вiдкриття i в Бєлгородi гостинного двору для них. З України в Росiю вивозили тодi галицьку сiль, ювелiрнi вироби та iнше. Яскраве уявлення про вивiз з України в Росiю дають прибутковi книги росiйських митниць. Прибутковi книги Бєлгородської i Курської митниць перераховують такi товари, привезенi українськими купцями: пшоно, мука, хмiль, риба, вiск, дьоготь, каптани i шуби "литовськi", папiр, гончарнi вироби тощо. Серед купцiв iз Гадяча, Сосницi, Глухова, Новгород-Сiверського зустрiчаються й роменськi купцi. У прибутковiй книзi Курської митницi за травень-червень 1647р. згадуються також iмена роменських купцiв Степана Яковлiва i Степана iванова, якi прибули сюди зi своїм крамом. Перший продав селянину Троїцького дiвочого монастиря Матвiю Кривоперсту коня, а другий привiз на продаж на трьох возах шiсть бочок дьогтю. За 1648 р. знаходимо згадку про перебування в Ромнах i польських купцiв.



 

Додати коментар

Увага! Якщо Ви не зареєстрований користувач, то можуть виникнути проблеми з коментуванням, пов'язані з тим, що ім'я, під яким Ви хочете залишити коментар, вже належить зареєстрованому користувачеві. Будь ласка, зареєструйтесь або виберіть більш унікальне ім'я.

Захисний код
Оновити

 

Вісті Роменщини
Тандем прес

Випадкове фото

Дівчинка-гопнік
Дівчинка-гопнік

Вхід на Ромни. інфо



Оголошення